Переважна частина досліджень експедиції припадає на шельф Судацької бухти, обнесеної рифами, що ведуть своє утворення ще з часів протерозоя і нарощувались на протязі кембрію, ордовіку, сілуру, девону і послідуючих періодів палеозою, а потім здійнялись в результаті давніх тектонічних катаклізмів величними гірськими вершинами, в породах яких на висоті в кількасот метрів над рівнем моря ще й досі видно закам'янілості та відбитки древніх кишечно-порожнинних та молюсків з дна теплого первісного моря.

В центрі бухти на горі Фортечній міцно вросла корінням легенд та переказів в сиву глибину минулого Генуезька фортеця, що створювалась в декілька етапів - з 1371 по 1469 рр. Гора підноситься над морем на висоту 150 м і південний ії бік видається в море мисом Хис-Куле-Бурун (Мис Дівочої Башти), що нависає над морем стрімкою стіною, роблячи фортецю неприступною з півдня (з боку моря) та з південного сходу (з боку Судаку).

На захід від фортеці красуються над морем гори Сокіл (Куш-Кая, що в перекладі з татарської означає: Птиця-Скеля), Орел (Коба-Кая), у підніжжя якої на невеличкій скелі прямо серед морських хвиль розташувався робочий будиночок експедиції, далі вершина мису Печерного, ще далі - вершини гори Караул-Оба, за якою розташувалась чимала за довжиною (по берегу) бухта селища Веселого, де на відрізку прибережного дна від центру бухти до крайньої точки мису Ай-Фока виявлено два великих фрагменти античної та середньовічної амфор...